В Вознесенскую епархию прибывает чудотворная икона.

10.07.2017

По благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви,

Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия,

с 16 по 23 июля на территории Вознесенской епархии

будет пребывать чудотворная икона «Спас Нерукотворный»

График пребывания иконы:

•16 июля, 08:00 – встреча иконы в Свято-Вознесенском кафедральном соборе г. Вознесенск;

•17 июля, 12:00 – встреча иконы в храм Рождества Пресвятой Богородицы пгт Еланец;

•18 июля, 06:00 – встреча иконы в Свято-Никольском храме пгт Братское;

•18 июля, 10:00 – встреча иконы в храме Христа Спасителя г. Южноукраинск;

•19 июля, 12:00 – встреча иконы в Свято-Александровском храме пгт Доманевка;

•20 июля, 10:00 – встреча иконы в Свято-Покровском храме г. Первомайск;

•22 июля, 10:00 – встреча иконы в храме преподобной Параскевы Сербской пгт Врадиевка;

•22 июля, 18:00 – встреча иконы в храме святой великомученицы Параскевы пгт Кривое Озеро.

История иконы по материалам сайта Изюмской епархии:

Історичний переказ про святий Нерукотворний Образ розповідає про те, що в дні міссіанської проповіді Христа, в сирійському місті Едессе правив князь Авгарь, котрого спіткала страшна недуга – проказа. Чутка про дивні чудеса Спасителя поширилася по всій Сирії /Мф.4, 24/, і дійшла до Авгаря. Не бачачи Христа, Авгарь повірив у нього, як в сина Бога, і через свого живописця Ананія відправив листа Христу з проханням дозволити йому написати зображення його Божественного лику. Не маючи можливості пробитися через натовпи народу до Христа, Ананій став писати Образ Господа, але це йому ніяк не вдавалося.

Несподівано Спаситель сам підійшов до Ананія, бажаючи ублажити віру Авгаря, який захотів мати його образ, попросив принести воду и убрус (рушник), на якому відбився його Божественний лик.

Цей образ Ананій приніс правителю Авгарю, який з великою повагою і благоговінням прийняв незвичайну святиню і з твердою вірою в Господа, як в сина Божого, приклався до святині і зцілився від тяжкої недуги.

Таким дивним благоволінням Господь залишив світу Свій Нерукотворний Божественний Лик, на котрому св.ап. Фаддей /один із 70-ти апостолів/, при відвіданні правителя Авгаря, написав наступні слова: “Христе Боже, всякий, уповаючи на Тебе, не посоромиться”.

Пізніше чудодійні прояви Богонакресленого Образа особливо благодатствували світу в 392 році, пізніше – у 545 році, а також близько 1261 року, під час викрадення цієї Святині хрестоносцями із Константинополя.

І ось, напередодні великого ювілею – 2000-ліття від дня Різдва Христового, – несподівано для нас, але у Всеблагому Промислі Божому про наше спасіння, здійснюється недосяжне людському розуму – Божественне і чудесне Оновлення Пресвятого Лику Спаса Нерукотворного. І з моменту цього дивного проявлення, свята ікона п’ять днів підряд виливала на весь храм неземні пахощі в убогій, нічим не примітній, нашій Свято-Борисо-Глібській жіночій обителі, яка тільки-но розпочала своє подвижницьке життя, подібно тому, як Господь забажав воплотитися не в царських палатах, а в убогій печері Вифлеємських пастухів.

Не менш знаменно і відрадно те, що Оновлену святу ікону Спаса Нерукотворного по обох боках прикрашають два чиноначальники Небесних Сил: Архангел Михаїл і Архангел Рафаїл, які перемогли і скинули прегордого денницю зі всім богопротивним воїнством його в тьму пекла, що ознаменувало торжество перемоги добра над злом, Божественного Світла над вічним мороком, яке Возсіяло в земному уділі – вифлеємських яслах, – Сонця світлішого.

Велику тайну, яка сталася на нашій Слобідській землі, важко усвідомити розумом, її можна осягнути тільки вірою православного християнина, – із вдячністю возлюбленому Спасителю нашому за Його проявлення Любові і попечіння про нашу Святу Православну Церкву і наш Слобожанський боголюбивий народ.

З приводу цього дивного звершення, нашим благословінням була створена єпархіальна комісія у складі: настоятеля Свято-Петро-Павлівського храму м. Харкова, інспектора Харківської духовної семінарії протоієрея Андрія Полікопи, секретаря Харківського єпархіального управління протоієрея Миколая Терновецького, ключаря Свято-Благовіщенського кафедрального собору м. Харкова протоієрея Олександра Капова, лікаря Харківського обласного наркологічного диспансеру Лотіна Олександра Володимировича і секретаря комісії, благочинного 5-го округу Харківської єпархії, протоієрея Леоніда Мушинського; в присутності настоятельниці Свято-Борисо-Глібського жіночого монастиря села Водяне Зміївського району Харківської області матушки Серафими /Санталової/, ігумена Севастіана /Щербакова/ – духівника обителі, жительки села Червона Поляна Зміївського району Проскуріної Олександри Леонтіївни, яка пожертвувала в монастир цю, Богом облагодатствовану, святиню, паламаря обителі – Пестунова Андрія Олександровича, прихожан обителі – Малько Ірини Василівни, Забродського Миколая Станіславовича, Каноннікової Ксенії Матвіївни, присутніх за богослужінням, під час якого сподобились побачити променисте світло, Обновивше цю Святу ікону, та інших осіб, котрі склали справжній акт про наступне:

Цього дня, комісія на місці обстежила подію обновлення ікони Спаса Нерукотворного.

Встановлено: Ікона Спаса Нерукотворного 45×36 см на дереві, письма Візантійського стилю 18-го століття.

Зі слів свідків, 20 липня 1997 року в жіночому монастирі на честь св. мчч. Бориса і Гліба с .Водяне Зміївського району під час Божественної літургії, яку звершував ігумен Севастіан /Щербаков/, сталося чудесне Оновлення ікони Нерукотворного образа Спасителя.

Колишня власниця ікони – Проскуріна Олександра Леонтівна, котра проживала в с. Червона Поляна Зміївського району.

Ікона древня, візантійського стилю, написана на дерев’яній дошці, дісталась їй від батьків. Під час Великої Вітчизняної війни селом проходила лінія фронту, тому Проскуріна О. Л. всі ікони опустила в погріб будинку з іншими речами, а сама пішла в с. Мохнач, рятуючи життя.

Після повернення в рідне село, вона застала від свого будинку лише руїни; всі речі та ікони в погребі постраждали, залишилась тільки купа попелу, і дивно, що в цьому попелі свята ікона Спаса Нерукотворного залишилась неушкодженою від вогняного полум’я, яке все знищило. Від пожежі, несприятливих умов ікона потемніла, і в такому вигляді знаходилась у власниці до Різдва Христового 1997 року. 9 січня боголюбива раба Божа Проскуріна Олександра передала свою улюблену святиню в храм святих Бориса і Гліба. Там вона була встановлена на найвищому місці, де і знаходилась до часу свого Божественного Оновлення.

20 липня, у недільний день, під час звершення Божественної літургії: читанні Св. Євангелія при відчинених Царських воротах, прихожанки храму – Каноннікова Ксенія, Малько Ірина Василівна та інші – побачили сіяння яскравого золотистого світла у вигляді спалаху і відчули нібито рух повітряної хвилі з тихим шелестом. Відбулось це миттєво і було явно відчутно. Душа їх при цьому явищі наповнилась глибоким миром, благоговійним страхом і вони вирішили посповідатися, щоб не впасти в оману духа привабливості.

Оновлення Св. Ікони вперше побачили під час співу Херувимської пісні паламар Пестунов Андрій і дев’ятилітній отрок Миколай Забродський.

За їх словами, ікона блищала яскравим, золотистим світлом, після чого проступили раніше нерозбірливі надписи, а по боках, в дзеркалах, стало видно лики Архистратига Михаїла і Архангела Рафаїла. Від ікони почали поширюватися пахощі, які трималися п’ять днів, потім стали слабнути.

Позолота ікони придбала світлий вигляд.

Дійсність Оновлення Святої Ікони, яке відбулося, підтверджують: Серафима /Санталова/; ігумен Севастіан /Щербаков/; Проскуріна Олександра Леонтівна; інокиня Олександра /Коблякова/; Пестунов Андрій Олександрович; Малько Ірина Василівна; Забродський Миколай Станіславович; Каноннікова Ксенія Матвіївна;

Члени комісії: секретар Харківського єпархіального управління протієрей Миколай Терновецький; інспектор Харківської духовної семінарії протоієрей Андрій Полікопа; ключар Свято-Благовіщенського кафедрального собору м. Харкова протоієрей Олександр Капов; лікар Харківського обласного наркологічного диспансеру Лотін Олександр Володимирович; секретар комісії, настоятель Свято-Василівського храму смт Пісочин протоієрей Леонід Мушинський.